Як я схудла, і в яку сторону змінилося моє життя…

22

Розповім свою історію, яка, на щастя, виявилася зі щасливим кінцем. Почну все по порядку. Почалося все з того, що я вийшла заміж. Я була симпатичною миловидною дівчиною 19 років, яка важила всього 54 кг при зрості 164 див. Фігура у мене була підтягнута, про жиринке який-небудь не могло бути і мови, хоча я їла все підряд і не думала ні про яку дієту. Правда, в той час я активно займалася танцями.

У 19 років ці заняття припинилися, на мій превеликий жаль. Чому? Та тому що, моєму чоловікові це здавалося дурницею. А оскільки я його дуже любила, то я відмовилася від свого улюбленого заняття. Хоча вже в цей час мені варто було б задуматися про мого чоловіка до мене. Але то дитинство ще грало в мені, то його вмовляння на той момент були переконливі, і я пішла у нього на поводу.

Сімейне життя на перших порах була казковою (може, ви здивуєтеся, причому тут сімейне життя і схуднення, пізніше про все дізнаєтесь, наберіться терпіння). Ми постійно проводили час разом, я б сказала, цукерково-букетний період в заміжжі був.

Пройшов рік, стосунки з чоловіком почали змінюватися, він став більше часу проводити з друзями, став працювати місяць на роботі, місяць вдома. Коли мені хотілося побути з ним, коли я його з нетерпінням чекала, він приїжджав вночі. Вдень я була на роботі, ввечері поверталася. Він вирішував проблеми своїх друзів, я хотіла насолоджуватися кожною хвилинкою, проведеної разом з ним. Адже місяць — це так мало! А потім болісний місяць очікування. Але він говорив, що ми один одному швидко надоедим, якщо весь час будемо разом, і я змирилася.

Час минав, батько чоловіка купив нам квартиру, в якій чоловік відчував себе єдиним господарем. Він додатково почав працювати, я його не бачила ночами, вдень була на роботі, ввечері приходила в порожню квартиру… Дуже сумно згадувати ці моменти, але це життя, і від цього нікуди не дінешся. З подругами я перестала спілкуватися, марила тільки їм, чекала його. Розваг в житті абсолютно ніяких не залишилося, я жила в чотирьох стінах і існувала на роботі, так, «гарне» слово «існувала»… На той момент воно як не можна краще підходила саме до мене! Всі проблеми з чоловіком я заїдала… Ви не повірите — я їла, їла, їла, до болю в шлунку їла, і все це відбувалося на ніч і вночі. Не дивно, що в цей час я серйозно поправилася, 10 жахливих кілограмів обтягнули мене з ніг до голови. Може, вам здасться, що це не надто багато. Поясню. Швидше за все, у мене така конституція, що дуже сильно поправляються ноги, з’являється друге підборіддя. Живіт тоді не стирчав, а висів… Я перестала доглядати за собою. І це в 20,5 років! «Жах, хіба так можна не любити себе?» — думаю я зараз. Але тоді мені було все одно, я чекала його (коли він, нарешті, вирішить проблеми друзів і проводити час зі мною). До друзів мене він не брав, говорив, що це чисто чоловічі справи. Я вірила, що все зміниться в кращу сторону, чекала, чекала, чекала… Єдина розвага було — навчання, навчалася в іншому місті у 12 годинах їзди на поїзді. Як не дивно, я вчилася тільки на п’ятірки, вчилася на програміста. Це моє, обожнюю комп’ютер і все, що з ним пов’язано, тому навчання я поринала з головою. Їдучи, я хоч трохи відволікалася від цієї нестерпної життя (на той момент я думала, що таким життям живуть всі родини, як я помилялася…). Так от, я з моїми новими жителями, з зайвими 10 кілограмами, продовжувала існувати, на ногах з’явилися противні розтяжки… Я продовжувала є, їла завжди і все підряд, знайомі і родичі казали, що я істотно видужала, я мало того, що не помічала практично ніяких змін у собі, я вважала себе дуже привабливою і зовсім нетовстий, я ще й ображалася на такі слова. Мої очі були закриті щільною тканиною, я не бачила дійсності. В той час мені мама сказала: «Ти зомбі, ти ходячи зомбі, ти забула, коли посміхалася!» Мене не хвилювали її слова, мені було все одно, я вважала, що я дуже життєрадісна людина…

Природно, ніякому чоловікові не сподобаються зміни дружини в гіршу сторону, тим більше, він був примхливий в цій справі. До того ж одружився на худышке, а жила з ним пампушка. Він взагалі перестав цінувати мене, ми постійно почали лаятись, він не ночував удома цілодобово, я плакала в подушку і їла, їла, їла. В один момент (вважаю його найкращим моментом в моєму житті) я не витримала і пішла від нього до мами. Це був переломний момент у моєму житті, хоча раніше я вважала чоловіка своїм життям, але, як кажуть, час лікує. Ні, я не стала їсти менше, я не стала займатися спортом, свою самотність я так само заїдала всім, що потрапляло у мене на очі. У мене страшенно болів живіт від объеданий, на ранок я відчувала жахливу важкість у шлунку.

Але і цьому прийшов кінець… Ви думаєте, я сіла на дієту? Ні, на дієту я не сіла, я просто відмовилася їсти ввечері. Вранці та в обід я їла все як зазвичай. Перший час було дуже важко, ввечері мене трясло, мені було погано, їжа, можливо, на мене діяла як наркотик. Я боровся з собою, лягати спати, щоб не бачити їжу. Правда, давала собі послаблення у вихідні. В суботу і неділю я їла і ввечері. Потім відмовилася від вечері й по вихідних, хоча на святах я як і раніше їла стільки, скільки хотіла.

Непомітно для себе я стала скидати вагу, 3кг пішли за 3 місяці, я помітила прогрес, і мені захотілося продовжувати… Я стала качати прес, небагато — всього 50 разів на день, але ефект теж був, живіт став підтягуватися. Ще 3 місяці — ще 3 кг.

Коли я була на сесії, одногрупники робили мені компліменти, мені подобалося, я знову згадала, що таке бути центром уваги, було приємно. Поїхала я з сесії, одужавши на 1,5 кг., розпивання пива у нічний час доби дало про себе знати. Але для мене це була вже не проблема. Я приїхала і записалася на аеробіку. Стала контролювати все, що я їм. Просто зменшила порції. Ще півроку — і у мене вага 54 кг 600 гр., мама стала говорити, що від мене нічого не залишилося. Я була в захваті від своєї сили волі, була в захваті від своєї повернулася фігури. Хоч і після цілого року роботи над собою.

Знову сесія, у нас нові студенти. Живуть вони разом з нами в гуртожитку, я в центрі уваги, одногрупниці розпитують, як я змогла схуднути, одногрупники на парах дивляться на мене, випадково ловлю їх погляди. Тут почався новий етап мого життя 22 роки. Один з новеньких, Діма, запав на мене. Він став упадати за мною, я забула про чоловіка. Після сесії розлучалися з ним ми зі сльозами, наче ми були два рідних людини.

Діма обіцяв мені подзвонити, я приїхала додому, але дзвінка не чекала, була дуже розчарована в хлопцях. Пройшов день, я згадала про нього, але він не дзвонив… Він не дзвонив… Через 2 дні я почула до болю знайомий голос, в душі я хотіла його почути… Знаю, це вже зовсім інша історія, але історія ця закінчилася дуже добре, довго розповідати, але ми живемо вже 1,5 року, ми дуже любимо один одного, але не тією любов’ю, що у нас була з минулим чоловіком. Я по-справжньому щаслива, я люблю і любима…

Инеска, [email protected]

Особистий досвід