Вагітність — не хвороба

46

Вагітність — не хвороба, а лише ще один привід присвятити більше часу собі, коханій. Адже саме в цей період ми, жінки, можемо з чистим серцем і без докорів сумління ледарювати, займатися байдикуванням, годинами гуляти, дивитися телевізор, розмовляти по телефону (нехай пробачать нас за це чоловіки)… Хоча особисто мені і привід для цього не потрібен 🙂 Але вже в цей-то період ми маємо саме що ні на є законне право чіплятися по дрібницях (гріх ображатися за це на вагітних :)), плакати, скільки заманеться і без всякої видимої причини, не носити сумки (не тільки важкі, але і взагалі — будь-які), не говорити розумні речі з розумним виглядом і робити або не робити масу інших не менш чудових речей. Бо всі ж знають: у вагітних у цей період мало того, що відбувається «зсув по фазі» і біле починає здаватися чорним і навпаки, так їм ще й лікарями наказано це саме гуляння годинами, тиша і спокій, позитивні емоції… А навіщо ж сперечатися з лікарями, коли-те, що вони говорять нам до вподоби? 🙂

Зі своєї вагітності я спробувала витягти максимум вигоди. Розуміючи, що після народження дитини в мене вже не буде стільки вільного часу (а чи буде воно взагалі???), я щосили використовувала ситуацію. Як кажуть, щоб не було потім болісно боляче за безцільно проведені 9 місяців 🙂

На жаль, я мало могла радіти життю перші 3 місяці (погодьтеся, мало радості, коли щоранку хочеться їсти, але зовсім не те, що в холодильнику є, а що — невідомо). Крім того, загроза викидня і як результат — постільний режим, статевий спокій, свічки-таблетки і занепокоєння за майбутнє своє і малюка — все це мало розташовує до веселощів і гарного настрою. Але і в цій ситуації, як виявилося, є свої позитивні сторони. Я висипалася, я читала годинами, а найголовніше — я дуже багато часу проводила в Інтернеті на сайті 7ya.ru у конференції по вагітності та пологах, де я не тільки черпала необхідну мені інформацію, але і приємно спілкувалася з такими ж, як і я, пузатиками. Бачачи, що мучать їх проблеми практично нічим не відрізняються від моїх, я не відчувала себе самотньою, а крім того, набула стійку впевненість, що це токсикозное стан звичайно і що прийде час — і я теж буду з радісною посмішкою бігати по магазинах, купуючи комбінезончики-чепчики-кофтинки…

За 3 місяці інтернет-життя я дізналася масу нового, познайомилася з прекрасними людьми (поки, щоправда, тільки віртуально), навчилася радіти навіть токсикозной життя, тому що коли ці хвилини пройдуть, залишаться тільки спогади про чудесне вагітному періоді.

Перший день другого триместру був для мене знаменним: по-перше, токсикоз відступив; по-друге, це був перший день весни; а по-третє, ми переїхали в інший район. З приходом весни на душі стало легше, світліше, сонячніше, і навіть в нашому районі новобудов з дефіцитом зелених насаджень я примудрялася почути спів пташок…

Другий триместр вагітності запам’ятався мені як самий щасливий і безтурботний період за багато-багато років. На серці було легко та весело, на вулиці — світло і сонячно, в душі співали пташки… загалом, я жила і раділа життю. А разом зі мною радів і дуже дорога для мене людина — мій чоловік, а тепер і майбутній батько мого (нашого!) дитину. Тому що за перший триместр мого токсикозу, незрозумілих сліз і хвилювання за майбутнє наше і нашого малюка, мій благовірний теж сильно втомився і потребував, як і я, у зміні клімату і настрою :), що й дістав з приходом весни і другого триместру.

Вагітність - не хворобаІ 3 місяці другого триместру я цілком і повністю присвятила себе, коханої. Я гуляла, коли хотіла, купувала дрібнички малюкові, незважаючи на різні прикмети, робила зачіску в салоні (знову ж таки, прикмети мені не завадили), гордо носила кругленький животик, любовно погладжуючи його вечорами. І — залишилася в минулому загроза викидня! Повернувся в нашу з чоловіком життя простий і доступний нам поки секс приніс нам теж масу приємних моментів 🙂

Я намагалася правильно харчуватися, але чого гріха таїти — дозволяла собі час від часу дуже вже жадані «неправильні» продукти: солодощі, соління, копченості. Я познайомилася через інтернет-конференції з чудовою подружньою парою, як і ми чекала дитину, і щосили насолоджувалася спілкуванням з новими цікавими людьми. Ми їздили один до одного в гості, ходили по магазинах, змітаючи на своєму шляху все сподобалися нам кофтинки-бодіки-повзунки, ми разом їли креветки і разом їздили до гінеколога за хорошими новинами 🙂

І ніщо не могло затьмарити радість того періоду, коли живеш і радієш кожному дню, коли з гордістю выпячиваешь животик, і поки ще без проблем для здоров’я подорожуєш по місту на великі відстані. І навіть якщо в громадському транспорті люди в упор не бачать, що ти вагітна — це поки не так вже засмучує, тому що набагато важливіше те, що ти всіх любиш, що ти знаєш, як це чудово — жити і радіти нового життя усередині тебе.

Вагітність - не хворобаАле, на жаль, весна теж скінченна. І слідом за другим триместром приходить третій, коли живіт вже зовсім великий, носити його важко. Коли болить спина, спати можна найчастіше тільки в одній позі, коли секс вже проблематичний (тому що важко або тому що не дуже-то й хочеться), коли на вулиці спека, піт струмками і вентилятор, куплений чоловіком в надії врятувати тебе від депресії, не особливо допомагає…

Але і тут можна не впасти духом! Як раз влітку почали давати свої офф-лайн плоди заведені онлайн знайомства. Зустрічі вагітних матусь з конференції істотно полегшили мені життя в третьому триместрі вагітності. Як же це здорово — багато сяють щастям жінок з різноформатними пузиками, заряджаючих своїм оптимізмом і любов’ю всіх, хто зустрінеться на шляху!!! Від того періоду залишилися фотографії, які я зараз розглядаю — часто і з ностальгією 🙂

Вагітність - не хворобаДві такі зустрічі помітно покращило мені життя минулого літа і значно полегшили наявні труднощі зі спиною, спекою і тому подібними малоприємними речами. А коли мені було зовсім погано і здавалося, що вагітність, як і 35-градусна спека в задушливій і пітною Москві, ніколи не закінчиться — мене буквально повернули до життя за кілька днів все ті ж інтернет-знайомства! Стали вже рідними дівчатка-пузатики реально приходять на допомогу, коли важко. І не тільки дають поради, але і простягають руку допомоги в буквальному сенсі. Коли я, відчуваючи, що все валиться і що оптимізм покидає мене, поступаючись місцем нудьзі, страшного самопочуттю і сльозам з приводу «жарко і шкода себе», поділилася своїм станом з інтернет-подругою, то була врятована, причому найприємнішим чином: мене відвезли на підмосковну дачу з просто не піддається опису словами басейном! І за кілька проведених на дачі днів, подалі від запилених жарких московських вулиць, машинних вихлопів і неможливість сховатися від спеки навіть в квартирі я повернулася до життя і через пару тижнів народила (хоч і нелегко, але — народила!!!) здорового рыженького малюка, своє щастя, свого улюбленого чоловічка…

А спогади про дачі, про блакитному басейні і про людській доброті, не знає кордонів, досі свіжі, наче це було вчора…

Вагітність - не хворобаІ хочеться сказати: дівчатка, майбутні матусі, вагітність не вічна! Вона закінчиться, як закінчується все в цьому житті. Тому ловіть кожну його мить, кожен день, кожну секунду! Намагайтеся радіти життю, бачити гарне навіть крізь токсикоз, біль, переживання. А найголовніше — не замикайтеся, не йдіть в себе. Адже навколо так багато таких же, як і ви, пузатиков, переживають так само, як ви і стикаються з такими ж труднощами вагітного періоду. Допомагайте один одного, підтримуйте один одного, спілкуйтеся! І тоді вам буде що згадати і про що розповісти своїм діткам. І розповісти в мажорних тонах, щоб і ваші дочки і сини, коли прийде їх час, підійшли до своєї вагітності з відчуттям свята, свята любові і нового життя.

Покровська Лариса (Лоріс), [email protected]

Особистий досвід