Психологія схуднення. Мій досвід

87

Почну з того, що я завжди була такою собі плюшки. З народження. Народилася я вже 4100 г, і це не віщувало нічого доброго. Мама, тато, бабусі й дідусі все життя боролися із зайвою вагою. Ну, і я зайнялася цим же років з семи. Тим більше що вдома мені постійно казали: «Дивись, будеш товста — ніхто заміж не візьме, діабет наживеш, як у бабусі, займайся спортом».

Все свідоме життя я пам’ятала про те, що мені краще не думати і не наближатися до цукру, цукерок, макаронів, картоплі, олії, горіхів, жирного м’яса і майонезу… Це була мука, а не життя. Постійне почуття провини за те, що я не повинна все це є, але все ж їм, отруювало існування щохвилини.

Коли я вийшла заміж (до речі, чоловіків моя повнота ніколи не напружувала, а навпаки притягувала, чи що), проблема загострилася, як і у майже всіх молодих господинь. Я дуже люблю готувати, печу постійно всякі пироги — торти. Це моє хобі, відмовитися від якого я не в силах. Та й чоловік тоді був худим і вітав моє захоплення.

Вже в період першої вагітності лікарі мене попередили, що є ризик народити великого дитини. Оскільки я сама велика (тоді я важила 75 кг при зрості 169 см, мені було 17 років), і чоловік теж народився «крупненький», 4500 г… Можуть бути проблеми, плюс ще вік майже «дитячий». Загалом, сказали так: «Дозволяємо тобі додати 7 кг». Ну, зрозуміло, лікарі завжди бояться великих збільшень. Я слухняно виконувала всі рекомендації, і, дійсно, додала за вагітність мало. Саме 7 кг. Але син народився все одно 4600 р.

Потім — все як у всіх… Годування дитини, страх, що пропаде молоко, вічний чай зі згущеним молоком, бутерброди з маслом… І, о жах, через три місяці — 85 кг і 52 розмір одягу. Для 18-річної дівчини це кошмар. Я почала вживати заходів. Морила себе голодом, їла одну капусту, пила водичку. І через рік важила вже 65 кг. Але результат тримався недовго, десь рік. Потім все пішло по-старому. Та воно і не могло піти по-новому, так як мій підхід був в корені невірним.

Він, підхід, був стандартним: посиджу на дієті, зберуся з силами. А вже потім буду їсти нормально, лише злегка обмежуючи завідомо шкідливі торти і копчену ковбасу. Мільйони жінок проходили через це. Мільйони! І нічого не виходило у переважної більшості… Я теж долучилася до більшості. І перед другою вагітністю важила вже 77. Правда, я і додала в зрості — 177 див. Виросла! Що не дивно, враховуючи мій юний вік. Начебто не жахливо, але явно не модельна зовнішність. При цьому я обмежувала себе в їжі! Я дійсно постійно думала про те, що мені можна їсти, а що — не можна. Постійне почуття провини перед собою. Ось це виявилося найбільш руйнівним, тому що призводило до зривів, коли «все одно».

За другу вагітність я знову додала зовсім мало (6 кг). Лікарі знову говорили, що друга дитина буде більше першого, і точно вже кілограм 5, не менше! А це «жахливо, це діабет у перспективі» та інше. Налякали так, що я не могла взагалі. Донька народилася 4100. Перемога? Але під час годування все повторилося Знову ненависні 85 кг, знову просторі светри до коліна і безформні штани. Знову — мобілізація «капуста і вода» і до доньчиних 11 місяців — пристойний результат. 69 кг. Потім — вихід на роботу, постійний стрес, «маленькі» перекуси тортиками, чіпсами і булками. Рясні вечері вдома «за правилами» з пивком… І через рік знову 85 кг. Мене наче зачарували!!!

Почала я пробувати всякі засоби. Першими були «Диетрин» і «Тримекс». Це таблетки, які відбивають апетит. Так, відбивають. Але, по-перше, вони мають властивість зникати з продажу. По-друге, не харчуючись цілодобово, можна й померти від голоду (якщо хто не знає). А вже про надходження вітамінів та поживних речовин я взагалі мовчу. Про це треба забути. Не все можна отримати з вітамінів в таблетках. І найнебезпечніше — це зрив. Коли організм, знуджений за нормальної їжі, «бере своє» і… самі знаєте, добре, якщо не набереш більше, ніж скинула.

Втративши 5 кг на різних «Тримексах» і «Диетринах» організм став чинити опір і їм. Та й вік уже був чималий, 31 рік — не 18, і це давало про себе знати. Тобто я ніби нічого не їм, але вага стоїть. Мене особисто це не влаштовувало ніяк. Перечитавши купу літератури, похватавшись за різні дієти і комплекси, я раптом зрозуміла одну просту річ.

Справа не у виборі дієти! Дієт багато, в принципі, всі вони працюють. Але!!! Проблема у їх суворій і, що важливо, тривалому дотриманні. Вага, втрачений за пару місяців, повернеться за такий же час, якщо не швидше.

Про це знають всі, хто пробував термінові дієти. Крім того, вже тоді до мене закралася підозра, що таким, як я, дієти треба дотримуватися довічно. Що невесело і неможливо прийняти, жуючи одну капусту, «соковиті листя салату» та інші дозволені речі. І так все життя?! Ні, це неможливо пережити. І тим більше виконати.

Загалом, я зупинилася на безвуглеводної дієті доктора Аткінса. Багато точиться суперечок на тему «корисно виключати вуглеводи», «чи можна їсти стільки м’яса» та інше. Про цю дієту можна багато прочитати в мережі, і книжок продається достатньо. Тому не буду зупинятися докладно на дозволених і заборонених продуктах. Я вважаю, що вибір дієти справа дуже індивідуальне, що вимагає консультації лікаря та обліку вашого способу життя, доходу, умов роботи.

Після вибору вашої дієти настає найголовніше. Як її виконувати? Як не зірватися і не піддатися на спокуси, що підстерігають на кожному кроці? Як пережити спокуси на Дні народження, Новий рік? А на роботі???

Поділюся, які опорні фрази і дії (почерпнуті із книг, особистого досвіду і досвіду спілкування з собі подібними) мені реально допомогли.

  • Найголовніше, важке і неприємне. Треба визнати (повідомляти всім навколо необов’язково), що будь-яка людина, вага якого коли-небудь сильно перевищував бажаний (у всіх ця цифра різна, до речі), довічно хворий. Хворий ожирінням. Навіть якщо ви на сьогодні (про щастя) схудли і вас зносить вітром. Все одно, ця проблема, зайва вага, залишається з вами. І так буде завжди. Можна порівняти цю хворобу з будь хронічною хворобою. Наприклад, з виразкою шлунка або гастрит. Для тих, хто посмів, інше порівняння — з алкоголізмом, який теж наукою визнано невиліковним, але можна спокійно пам’ятати про це і не пити взагалі.
  • Мільйони людей живуть з такими діагнозами, і ви навіть не здогадуєтесь про це. Тому цілком можна тримати цю хворобу під контролем (шляхом дотримання правильної дієти, а також деяких принципів, які ви обираєте самі, виходячи з конкретно ваших смаків і умов). Нічого страшного і соромно тут немає.
  • Взагалі, краще такими прийомами і проблемами ділитися з людьми, які мають такі ж проблеми (група підтримки).
  • Вибравши дієту, потрібно віддавати собі звіт — віднині я не буду (просто не можу собі дозволити!) економити на своєму харчуванні. До речі, економія (так властива багатьом жінкам), полягає не тільки в економії грошей. Для будь-якої дієти завжди можна підібрати дешеві аналоги. Мова йде і про те, що відтепер ви не будете економити і час, витрачений на приготування і прийом їжі!!! Це навіть важливіше. Загалом, у вашому мозку повинен бути виділений немаленький ділянку, присвячений цій проблемі. Ви хворі, але з вашою хворобою можна жити. І з часом зробити її непомітною взагалі.
  • Бажано повністю відмовитися від алкоголю. Хоча б на етапі активного схуднення. Потім, на етапі підтримки ваги — як хочете. Я відмовилася ВЗАГАЛІ. До речі, у мене саме відмова від алкоголю був першим етапом. Впевненість, що якщо я змогла ЦЕ, то зможу і схуднути, зіграла велику роль. Проблема полягає не тільки в тому, що алкоголь досить калорійний. Він знімає контроль над кількістю і якістю їжі, над апетитом. А це вже набагато гірше. І ніяк не підходить тим, хто хоче схуднути.
  • При дотриманні дієти дуже важливо розуміти, що дієта — це ваш вибір. Ви, і тільки ви хочете мати гарну фігуру і носити модні речі. Ніхто вас не примушує, так і не здатний змусити. Частіше повторюйте собі «Сьогодні я дотримуюся дієти, а завтра — подивимося». Загалом, намагатися дотримуватися дієти хоча б один день. Як це ні парадоксально, але це допомагає дотримуватися її нескінченно довго.
  • Навчіться правильно ставитися до зривів (а вони, на жаль, неминучі). Потрібно негайно пробачити себе і продовжити завтра.
  • І останнє. Якщо Ви витримаєте все, що потрібно для схуднення на 15-20 кг, зможете підтримувати вагу в подальшому — ви зможете практично все. Ви навчитеся контролювати та інші сфери свого життя. Ті, які, на перший погляд, непідконтрольні.
  • Сьогодні я важу 62 кг при зрості 177 див. Кістки у мене ну дуже важкі й широкі. Тому для мене це дуже хороший результат. І практично я ніколи такою не була стрункою. Ну, може, в 5-му класі. Але тоді і зростання у мене був інший. Наступний етап — кидання палити. Власне, я і худла для цього. Начебто говорять — поправишся, якщо, кинеш палити. Тоді звідки стільки курців товстунів? 😉

    Belka, [email protected]

    Особистий досвід