Поїздка на Кіпр

27

На збори у мене було три години. Просто, щоб покидати у валізу футболки, кеди і платтячка. Горящі путівки-це гарячі путівки. Особливо на Кіпр.

Я ніколи особливо не звертала уваги на розмови про те, що з маленькими дітьми не варто подорожувати. І не разу про це не пошкодувала. Просто все треба робити з розумом: не варто їхати в Африку чи Азію, де зовсім інша природа, низький рівень життя населення і немає гідної медичної допомоги на крайній випадок. А головне — надто довго добиратися. Довгий переліт і вимушене перебування на обмеженому просторі — справжня мука для дитини.

Моя Соня в перший раз відправилася в далекі краї у віці трьох місяців. Це була Мальта і пізня осінь. Як же добре опинитися на маленькому гостинному острівці в Середземному морі, після прохолодної московської вогкості. Вузькі вулички середньовічного міста, голуби на майданах, на залитих сонцем, усміхнені і щасливі люди… Ми з Сонею плавали в басейні, дихали свіжим морським повітрям і розглядали готичні собори, білими шпилями рассекавшие синє-синє небо. Коротше кажучи, були щасливі. Це було потрібно мені, змученій важкими дев’ятьма місяцями очікування дитини і першими місяцями звикання до нового життя. І це було потрібно Соні, яка повернулася з Мальти іншою людиною. Яскраві фарби, здорове повітря — вона жодного разу не хворіла в ту зиму. І, до речі ніякої акліматизації у неї не було. Але про Мальті, як-небудь іншим разом.

У літаку Соня безобразничала, хоча, що іншого можна було чекати від дволітки. Три години мені здалися трьома роками. І це зрозуміло, адже коли з-за роботи бачиш дитину тільки по вихідних, почасти втрачаєш з ним контакт. Власне, тільки заради того, щоб цей контакт знову знайти, я і затіяла цю поїздку. Ми малювали на своїх папірцях і чужих газетах, ходили в гості до стюардес, співали, робили масаж, вишивали й читали книжки. Єдине, чого ми не робили — це не спали і не сиділи на місці і п’яти хвилин. Тому нічого дивного немає в тому, що до кінця перельоту я думала тільки про одне, тільки б вийти з літака.

Кіпр — це острів в Середземному морі, по відпочинку — щось середнє між Туреччиною і Грецією. М’який середземноморський клімат (за даними Всесвітньої Організації охорони Здоров’я — Кіпр одна з країн з найбільш сприятливим кліматом) залучає родини з дітьми та літніх людей. У Туреччині клімат набагато більш різкий, а в Греції нижче рівень сервісу і гірше готелі. Кіпр — колишня британська колонія, і англійські традиції тут міцні у всіх сферах життя. Кіпріоти досить багаті, щоб не клянчити чайових при кожному зручному випадку і містити відмінні готелі, розвинена медицина на гідному рівні, і я була впевнена, що першу допомогу нам тут нададуть гідну. Загалом люди привітні і доброзичливі, але не нав’язливі.

На Кіпрі кілька основних курортів. По-перше, Лімассол — мегаполіс, де скажений ритм життя не зупиняється ні на секунду. Якщо Ви хотіли подивитися на шикарні готелі Кіпру, то Лімассол — це найкращий варіант. По-друге, Айа-Напа — божевільний молодіжний курорт, де люди танцюють на вулицях. Продовження кращого на Кіпрі піщаного пляжу: містечко Протарас — пишний маленька Швейцарія поруч з галасливим Айа-Наспівай. Є ще Пафос — більш грецький, спокійний і зелений…

В 40 км від Лімассола, всього 30 хвилин їзди хорошої сучасної автостраді починається дивовижний абсолютно не схожий ні на що інше гірський край Троодос. Тут починаєш розуміти, чому основним пристрастю європейців на Кіпрі стали піші прогулянки. Росіяни воліють поєднувати відпочинок на морському узбережжі з Середземноморськими круїзами (дво-триденні морські прогулянки в Ізраїль і Єгипет). Європейці віддають перевагу насолоджуватися натуралистскими прогулянками по гірському району Троодос, відомому кедровими лісами, кліматичними курортами і обнажившимися геологічними породами, свідками ранньої юності нашої планети.

Найдавніші православні монастирі, чудові виноградники лісу і пахощі різнотрав’я рідкісних рослин та хвойних лісів . ось те, що приваблює сюди навіть розпещених красою своєї країни швейцарців, хоча може бути ці гори просто нагадують Альпи.

Першими для відпочинку відкрили ці місця англійці, вони ж і побудували чарівні гірські готелі. Як наприклад розкішна чотиризірковий резиденція Forest Park на відомому кліматичному курорті Пано Платрес, затишно примостившемся на південних схилах і надійно захищеному від вітрів. І взагалі тут дуже часто з’являються такі некипрские назви : «Alps», «The Churchill Pinewood Valley» і т. д., що , дійсно, треба бути обдуреними і прийняти це пишність за зовсім інші гори. Від Пано Платрес за півтори години можна дійти до водоспадів Каледонія, а звідти вже і до самого міста Троодос, над яким синіє найвища вершина острова — гора Олімпос. Це, звичайно, не та знаменита гора богів Олімпос, яка розташована в Північній Греції, але зате взимку тут відмінні умови для гірськолижного відпочинку.

Майже до всіх визначних пам’яток прокладені спеціальні пішохідні стежки та велосипедні маршрути. Як, наприклад, до високогірного монастиря Троодитисса, в якому зберігається чудовий пояс, допомагає за повір’ями від безпліддя. Дитина, правда, при сприятливому вирішенні проблеми належить монастирю, але від ченців завжди можна відкупитися… Або, до підніжжя південних схилів, де розташувалися численні виноробні середньовічні села…

Але я вибрала Лімассол, просто тому що запропонували дуже хороший готель за дешевою для неї ціною. Готель називалася Le Meridien 5, з тієї відомої міжнародної готельної ланцюжка, яка може похвалитися самими шикарними готелями в Сінгапурі і екзотичних островах. Це той самий блискучий готель, в якому проходив недавній КВК, мені навіть із задоволенням показали величезний номер з басейном, який займав Маслюков, а до нього Шварцнеггер. Далеченько, щоправда, від бурхливого міського життя, але я ж хотіла від неї відпочити… Все сяє, вишколений персонал, відмінні сніданки. Шведський стіл — це те, що потрібно. А, найголовніше, там був дитячий клуб «Село пінгвінів». Ціле дитяче містечко, з різнокольоровими гойдалками, будинками, горами, альтанками, своїм рестораном і басейном. Ціла команда клоунів і веселих викладачів, які пройшли спеціальний відбір, возиться весь день з дітьми. Причому не просто так возиться, а за спеціальними програмами, щось типу «вчись не помічаючи, що вчишся». Спочатку я привела Соню просто, щоб вона поспілкувалася з дітьми. Але її так закрутила ця бурхливе життя, що ми приходили туди знову і знову.

Кожна наша поїздка -це маса вражень, і Кіпр став одним з кращих наших подорожей.

Валерія Ахметова, [email protected]

Особистий досвід