Новий Рік 2000

42

Вперше за все моє життя новий рік я зустрічала удвох з сином. Якось так вийшло, що чоловіка відправили у відрядження як раз під кінець грудня, свекруха потрапила в лікарню, а сестра з сім’єю вирішила зустрічати 2000 рік в кругосвітню подорож. Я відтягувала свято, як могла, але дитина зажадав нарядити ялинку ще за тиждень до тридцять першого. Потурати дитячим капризам я не стала, але відчула невідворотне наближення настільки небажаного Нового року. Син же не занадто страждав від відсутності рідних, передчуваючи таку ж кількість подарунків, як і зазвичай, тому що знав, що їх приносить не хто інший, як Дід Мороз. І все-таки я не зуміла обдурити час і взялася за підготовку новорічного столу, бо на мені лежала обов’язок влаштувати дитині таке ж свято, як і зазвичай. Прикраса ялинки я повністю передоручила йому. З найсерйознішим виглядом він діставав з коробки кулі і скляні дзвіночки, а я кожну хвилину стримувалася, щоб не крикнути йому під руку: «Не розбий! Не впусти!» Зрештою, я з обливающимся кров’ю серцем пішла на кухню, щоб перевернути курку, а насправді — не бачити, як він полізе в черговий раз в коробку з іграшками, зачепить незграбною лапкою ялинку, вона загрозливо похитнуться і… Уявивши, як ялинка накриє мого єдиного сина, я швиденько повернулася до нього. Все було нормально, тільки зірочку він не міг надіти на верхівку, попросив це зробити мене. Я допомогла йому, і ми сіли за стіл. Не встигла я налити морсу в келихи (він пив з кришталю перший раз, тому відчував себе зовсім дорослим), як раптом пролунав дзвінок у двері. Я пішла відкривати, моє чадо ув’язалися за мною. Відкривши двері, я побачила на порозі Діда Мороза і трохи здивувалася, тому що нікуди не зверталася і нікого не запрошувала. Дитина підскочив від захвату.

— Вас вітає фірма «Зоря»… Хо-хо-хо! — басом вимовив Дід Мороз і дуже нагадав мені своїм сміхом Фантомаса. — Нарешті я приїхав до хлопчика…

— …Сергійку, — підказала я і впустила Діда в хату.

Він сів на диван, і Серьога, тут же влаштувавшись у нього на колінах, став смикати його бороду. «Дід» злякано зиркнув на мене, побоюючись за реквізит і згадуючи роль.

— Ти, звичайно, добре вчишся? — запитав він.

— Він ще не вчиться, — відповіла я.

Дитина, захопившись бородою, тільки кивнув.

— Значить, він дуже добре себе веде, — трохи вередливо сказав Дід Мороз і, ссадив його з колін, потягнувся до напівпорожнього мішку з подарунками. Сергій витягнув шию, намагаючись роздивитися, що йому приготували, а я звеліла йому вийти під приводом принести Діду пиріжка.

— Вибачте, — почала я, — але, мабуть, ви помилилися адресою.

Дід Мороз витягнув із задньої кишені опинилися під шубою джинсів зім’яту папірець і заклопотано почав вивчати її вміст.

— У мене написано: Новопесчаная, 23/7, квартира 193…

Адреса був справді мій, але я вирішила, що він просто щось переплутав, записуючи номер будинку та квартири.

— Добре, тоді давайте мені подарунок, який я повинен вручити йому, і я піду, — надзвичайно втомленим голосом запропонував Дід. — Мені до дому далеко їхати, так і до самого нового року не доберуся… Зустріч 21 століття в метро…

— Двадцять перше століття настане через рік, — механічно поправила я і подала йому загорнуту в блискучий папір машинку. Тут же увійшов Сергій.

— Хо-хо-хо, — знову зобразив Дід. — Це я віз тобі з самого Північного полюса! Дитина нетерпляче розгорнув подарунок і обличчя його освітилося непідробною радістю. Я полегшено зітхнула: догодила. Дід Мороз нервував, поглядав на годинник і на мою пропозицію випити за новий рік пошепки відповів:

— Печінка!

Я поспівчувала і відправила дитину спати, а сама пішла проводити Діда до дверей. Вже на порозі він раптом повернувся і запитав:

— А що ви хочете в подарунок?

Я посміхнулася і попросила букет бузку, але Дід Мороз не вгамовувався.

— Якщо чесно, — зізналася я, — було б непогано, щоб свекруха поправилася. А головне — не подобається новий рік без чоловіка зустрічати. Дід посміхнувся, і я зрозуміла, що борода у нього сама що ні на є справжня. Він привітав мене з наступаючим, я відповіла і закрила за ним двері. Перевіривши на кухні готовність курки, я повернулася в кімнату і обімліла: на столі у вазі стояв величезний букет запашної білого бузку. У той же момент я почула, як у замковій щілині повертається ключ…

Ніна (Gwiniver), [email protected]

Особистий досвід