Монолог Маленького Деспота

55

Я народився. І з цим фактом доводиться рахуватися. Я вирішив з самого народження показати всім, хто я є. Щоб не було потім болісно боляче. Щоб з самого початку розставити всі крапки над «i».

Я народився. І нікуди, вам нікуди не подітися від цього. Раніше думати треба було. А тепер все, пізно. Прийміть як доконаний факт.

Я народився. Трохи раніше, ніж планувалося, але все-таки не передчасно.

Я народився. Не так, як хотілося, але тим не менш. Ніхто і не обіцяв, що буде легко і просто. У будь-якому випадку, головне — результат. І з цим навряд чи хтось сперечатиметься. Особливо якщо результат так гарний, як я.

Я народився. Моїй бабусі не подобалося ім’я, яке обрали для мене батьки, і вона заперечувала. Але я народився — і вона заспокоїлася, тому що я народився у день Єгорових іменин. І бабуся вирішила, що значить так і повинно бути. І що все це не просто так. А значить, я дійсно Єгор.

Я народився. Як і очікували мої батьки, перші три місяці були найважчими. Ось тільки вони не очікували, що буде НАСТІЛЬКИ важко. Ну, якби все можна було передбачити заздалегідь, то життя було б нудне і нецікаве…

Я народився. І я росту. І другі три місяці вже позаду. А проблеми як були, так і залишилися, злегка видозмінившись. Батьки стогнуть — а хто обіцяв їм комунізм? Реально треба дивитися на речі, геть рожеві окуляри!

Я народився, і зараз мені майже 8 місяців. Я росту, ростуть мої потреби і їх треба задовольняти. І саме для цього зі мною ви, мої батьки. Так що зберіться з силами, підведіться духом і — вперед. Попереду ще ціле життя, стільки всього треба встигнути! Ну-ка, піднажмемо!

Я нарешті-те народився, і хоч я з вигляду серйозний і мені частенько неможливо догодити — я люблю вас! Мама, тато, я вас люблю!!! Я просто не можу вам це сказати, просто не вмію. Але я підросту, і буду цілувати вас також ніжно, як ви мене цілуєте зараз! Ось побачите, стане легше! Я, звичайно, не відмовлюся зовсім від ваших рук (пристрасть як люблю їздити на руках!), але частину шляху я зможу пройти САМ! Мамо, твоя спина зможе, нарешті, відпочити! Таточку, тобі не доведеться безпорадно дивитися на маму поглядом «ну от, без твоєї сісі, боюся, його не заспокоїти :(((» — адже я не вічно буду їсти маму. Ми втрьох зможемо ходити в ліс, на річку, подорожувати, купатися в море, влаштовувати дитячі свята (і дорослі теж!). Ми будемо ходити в походи, вранці робити зарядку і бігати по нашій алейці біля будинку. Ми заведемо рибок, собаку і няню, ми посадимо багато-багато квітів і дерев і будемо за ними доглядати. Ми зможемо сідати обідати РАЗОМ, а не годувати мене ЗАМІСТЬ вашого, мама і тато, обіду. Все буде саме так, як ви собі це уявляли, як мріяли. Ми все зможемо, все зробимо, все встигнемо. Тільки потерпіть ще трохи, будь ласка: адже мені зараз так важливо бути Центром нашої маленької сім’ї-Всесвіту, Пупом Землі і просто вашим Рідним, Коханим, Самим-Самим! Ну дозвольте мені це ще трошки, ще трішки! Адже я вас так люблю…

Я народився, і я недосконалий, як і все навколо. Ось і у мене, виявляється, бувають хвилини слабкості і сентиментальності… Але — все проходить, бо ніщо не вічно. Ось і я дав слабинку, розпустив нюні, розговорився. Але все, вистачить. Ну-ка, батьки, рівняйсь-струнко! Рівняння на мене, швиденько їсти-грати-одягнути-роздягнути-купати-гуляти!!! Не розслаблятися!

Покровська Лариса (Лоріс), [email protected]

Особистий досвід