Мама повинна знати все

50

Я — мама чотирьох дітей. У нас три дочки і маленький синочок. Дівчаткам 11, 9 і 7 років, а хлопчикові всього 1 рік і 9 місяців.

Коли доньки були маленькі, то більшою мірою їх розвитком і вихованням займалася я. Це і зрозуміло. Дівчинки ближче до мами. Ми багато малювали, ліпили різні фігурки з солоного тіста, пластиліну і глини. Купуючи в магазині набори «Вітражі», ми робили цікаві фігури, розфарбовували їх і прикріплювали на вікна. Виходило просто принадність. А вироби з гіпсу? Які чудові тваринки, рамки для фото і скарбнички ми робили тоді. Багато хто з наших гостей досі дивуються, що це зроблено нашими руками. Та ще руками маленьких дітей — моїх дочок. Правда, ми з чоловіком іноді допомагали, а іноді просто підказували, як краще зробити ту чи іншу річ. Але всю основну роботу дівчатка робили самі.

До розвиваючих занять, я вважаю, можна віднести і в’язання. Наша середня донька Аришка з задоволенням перейняла мій досвід в’язання гачком і спицями. По-перше, я вважаю, це добре розвиває моторику рук, по-друге — пам’ять, в-третіх, тренує посидючість, а ще виходить в результаті річ, яку ти в’язав сам. Це приємно.

Усі дівчатка дуже люблять допомагати мені на кухні, коли ми займаємося випічкою. Вони самі ліплять фігурки для печива, замішують тісто для пиріжків та пончиків. І в цей час на їх обличчі стільки радості! А коли готове блюдо подається на стіл, то вони часто говорять: «Дивись, тату, а ось це зліпила я!»

З хлопчиками ж справа йде інакше… Хоча наш Вовочка ще маленький, але він просто сходить з розуму по машинам і машинок. Коли ми йдемо гуляти, то він не пройде повз машини. Підійде, поторкає фари, колесо, ручку у двері, кілька разів обійде навколо. Ми йому говоримо, що фари — це у машини оченята. А він кличе всі машини «др-р-р». А маленькі іграшкові машинки… Скільки ж їх тепер у нас вдома! Сестрички часто грають c малюком. З конструктора Lego будують гаражі, які потім наш Вова заганяє свої машинки. А нещодавно ми купили машину на радіоуправлінні. Син був дуже радий. Він бігав за нею та видавав цікаві звуки, як кажуть, емоції через край. І нам всім при цьому було дуже весело.

Часто наш Вова ходить з татом в гараж. Там для нього багато нового і цікавого. Коли ми приїжджаємо до бабусі у село, тато іноді садить його до себе на коліна за кермо. І незважаючи на свій маленький вік, він вже знає, яка кнопочка що позначає в машині. А ще наш Вова любить дроти, дриль, викрутка, молоток, рулетку і багато всього того, що називається інструментами. Але це все його хобі, захоплення можна сказати.

Ми з ним серйозно займаємося розвитком. Розвиваємо логіку, пам’ять, мислення, почуття ритму і такту, ми читаємо казки, показуємо малюнки в книжках. Він і сам у нас малює, правда, поки це більше схоже на абстракцію. Включаємо йому дитячі пісеньки. А ще він нещодавно почав танцювати під музику. Може, його танці — це голосно сказано, але ритмічні рухи під музику у нього виходять непогано.

У дитячий садочок наш Вова не ходить. Я вважаю, що у нас вдома міні-садок. Думаю, що брак спілкування він не відчуває. До того ж ми часто ходимо гуляти, і на майданчику Вова спілкується з такими ж дітьми. може, хтось трохи старший, а хто-то й молодші буде.

Прогулянка — це дуже важливий елемент у розвитку дитини. Це повітря і рух, а значить, ріст і фізичний розвиток організму. Дуже корисні часті прогулянки в ліс. Там повітря чистіше, а навколо — краса. Ще добре, на мою думку, завести якесь домашнє тварина — це сильно розвиває у дітей почуття відповідальності. Адже за звіром треба прибрати, його треба щодня годувати. І про це треба весь час пам’ятати. В нашій сім’ї живе папуга Кілька, червоновуха черепашка Пашка і хом’ячок Чопик. Таке цікаве ім’я папузі дала наша молодша дочка Уля, коли їй ще й двох років не було. Ми тоді не могли зрозуміти, чому саме так — Кілька. А ще через рік вона нам сама і пояснила. Тому що він «киликает» (цвірінькає). А ще приблизно у віці 3 років Уляна часто запитувала: «Мамо, а це що? А це чому?» В якийсь момент мені було не до питань, і я відповіла: «Не знаю!» Тоді дитина з подивом сказав: «Ну, ти ж мама!» З тих пір я знаю все, і відповідаю на будь-яке питання, яке задають діти, я ж — мама.

Юлі@н@, [email protected]

Особистий досвід