Літо в місті: дитячий музей

50

«Руками чіпати!» Цього принципу дотримуються більшість «дорослих» музеїв світу, відкриваючи експозиції для дітей, а також численні сьогодні за кордоном «дитячі» музеї, розраховані на дошкільнят і школярів (див. «Наш Малюк» № 1, 2000, «Індіанці на дикому Заході»).

Руками чіпати — це означає, що діти не тільки почують розповідь екскурсовода і побачать експонати. Вони зможуть їх обмацати, пограти з ними, з допомогою інтер’єрів музею подумки переміститися в далеку епоху, уявити себе в образі того чи іншого історичного персонажа. Таке активне пізнання світу чудово відповідає психології дітей, розвиває їх фантазію, творчі здібності, а отримана у такий спосіб інформація залишиться в пам’яті надовго.

Будинок казок «Жили-були» (ВВЦ, павільйон № 8) його творці називають інтерактивним музеєм. Це модне слово означає, що музей веде діалог зі своїми відвідувачами — дошкільнятами і молодшими школярами. Діалог на казкові теми.

Так, екскурсію під назвою «Казковий світ наших предків» проводить… Баба-Яга. На просторому подвір’ї, обнесений частоколом, діти переодягаються в народні костюми, і потрапляють всередину цієї хати — в темнуваті сіни, ясну світлицю, на заставлений усякою старовинної (або казкової?) начинням горище. Ну, хто перший відгадає загадки хитрющей Баби-Яги?

Іншого разу дітям належить стати героями інсценувань західноєвропейських казок (тема «У казковому королівстві»), проявити спритність і винахідливість у спілкуванні з Бравим Солдатом («Казки про солдата»), навчитися ремеслу ляльковода («Казки про ожилих ляльках») — а заодно згадати і дізнатися багато чого про світ казок.

Моторошно підніматися крутими сходами на горище: що тебе там чекає? А в російську піч лізти? І не знаєш, що ще вигадає Кікімора-екскурсовод, як справа обернеться. Зате спогади (і деякі знання) залишаться надовго — буде що обговорити в класі, з друзями (екскурсійні групи — 20-25 осіб). Можна зберегти на пам’ять і «гріш» — грошову одиницю Будинку казок. А можна купити на неї калач. Справжній!

Співробітники будинку казок «Жили-були» мріють про створення власних музеїв різних казкових героїв, і перший з них вже відкрито музей Буратіно-Піноккіо з басейном-болотом і справжнім театром Карабаса-Барабаса на 2-й Парковій вулиці (тел.: 181-99-54, 164-05-76).

Інтерактивний музей-театр «Чарівний буквар» створений за тим же принципом «руками чіпати!», але його головні герої — літери. Вони постають у найрізноманітніших іпостасях — у вигляді замків і ляльок, костюмів і навіть… запахів! От ви знаєте, чим пахне буква Л? Правильно, лавандою. Маленьку оксамитову букву, «надушенную» натуральними маслами, можна навіть отримати у подарунок.

Літери вивчають за допомогою абеток і букварів — і ось вони, старовинні і сучасні «перші книжки», понад 800 примірників. На почесному місці — знаменита «Азбука Льва Толстого», а експозиція розмістилася поруч, розповідає про те, як навчалися діти в давнину. Можна за прикладом новгородського хлопчика Олфима, який жив сім століть тому, спробувати писати на бересті, або уважно розгледіти інші предмети для письма, які використовувалися до сьогоднішніх ручок і зошитів.

Але і сучасні зошити не забуті: музей дбайливо збирає зразки самого красивого і акуратного почерку (тепер це така рідкість!) в експозицію «Чарівні рядки», а також колекціонує зошити знаменитостей. Мамам і татам буде цікава колекція розвиваючих ігор для навчання читання (тут вважають, що до кожної дитини в цій справі потрібен свій підхід, і готові допомогти цей підхід знайти), а також книжкова виставка «Буки-бяки» — неякісні і просто шкідливі книги, видані всупереч поліграфічним і естетичним правилами.

Потрапити в цей «об’ємний буквар», побачити все своїми очима і помацати своїми руками можуть діти від двох років і дорослі. Для цього треба замовити екскурсію — ігрове творчу подорож по музею, яке закінчується ляльковим, драматичним або цирковою виставою. Дія може відбуватися як в самому музеї, так і у вас вдома, на дачі або навіть на міській площі — недарма «Чарівний буквар» називається «музей-театр» (тел.: 148-34-45).

Ірина Суховій.

Стаття з липневого номера журналу.

Авторська стаття