Безкоштовні пологи — чи варто платити?

41

Прочитавши всі публікації на 7е, що стосуються безкоштовного медобслуговування і безкоштовного родопомочі, вирішила написати і про свій досвід….

Все почалося з того, що завагітніла я не самий вдалий момент в матеріальному сенсі. Ні я, ні чоловік не мали постійної роботи, жили тільки на те, що чоловік примудрився заробити, «халтуря» ремонтом квартир. Якби на той день у мене були б гроші я, не замислюючись, віддала їх за спостереження в пристойній клініці без черг і хамства. Але грошей просто не було, і я вирішила встати на облік в районній жіночій консультації. Пожаліла я про це чи ні — тепер вже й не зрозумію. Можу сказати тільки одне — для «халяви» це цілком нормально. Тобто той рівень обслуговування мене задовольняв при думці про те, що «добре, що я не плачу за це, а то було б набагато прикріше». Трохи пізніше я знайшла не безкоштовний 🙂 підхід до вирішення виниклих проблем і ставлення помітно покращився. Ці підношення лікарям (пара коробок цукерок, печива, чаю-кави, ручки, блокнотики, татка і т. п.) не обійшлися мені так дорого, як якщо б я платила за своє спостереження «від і до». Зате мені більше не хамили і не лякали всякими кошмарами.

Правда, потім спостерігає мене лікар пішла, і нас, прикріплених до неї, почали «жбурляти» то до одного, то до іншого лікаря і ніякі підношення тут не допомагали. Найбільше мене гнітив контроль за вагою. Спочатку у мене не було взагалі надбавки у вазі, і мене лаяли, що я морю голодом свою дитину, потім навпаки почалося щось неймовірне. Я по своїй конституції взагалі не схильна до зайвої ваги, раптом почала додавати по кілограму в тиждень. І для мене і для лікарів це стало неприємним відкриттям. Ніякі дієти і розвантажувальні дні не допомагали, а навпаки ускладнювали ситуацію. Зовнішніх набряків не було, запідозрили внутрішні, і відправили на УЗД в 27 пологовий будинок. Ось вже де я побачила різницю між платниками і бесплатниками. Мене обхамили, на запитання про стать дитини і його самопочуття, лікар-завідуюча відділенням, відповіла «А вам то яке діло? Народите і побачите». Я була в шоці. При цьому поряд спостерігали дівчину за гроші, повернули до неї монітор і ввічливо і дохідливо розповідали про її малюка. До всього іншого у мене було виявлено солідне багатоводдя, і мені сказали, що якщо воно буде прогресувати, то на 26-28 тижня мені стимулюють пологи, проколів міхур, щоб уникнути небезпеки для дитини. Маячня, але тоді для мене це було вироком. Втім, прогресувати моє багатоводдя не стало, але як і раніше, залишалося на тому ж рівні, з-за чого я досить часто робила УЗД. Нервові зриви з приводу переїзду в іншу велику кімнату, до цього ми жили з чоловіком в 9 квадратних метрах у квартирі моїх батьків, де крім нас проживають ще самі батьки, 17-ти річний брат і 20-ти річна сестра, зробили свою справу. У мене почав скакати тиск і з’явилися схваточки, які мене супроводжували протягом останнього триместру вагітності аж до самих пологів. Після 30 тижнів був заготовлений «аварійний валізку» для пологового будинку і я мало не кожну ніч боялася народити. У підсумку намучившийся чоловік (чи чувана річ — дружина кожну ніч народжує) здав мене в пологовий будинок.

Потрапила я в 17 пологовий будинок (мрія породіллі) абсолютно безкоштовно, без контрактів та домовленостей за напрямом з ЖК. Добра акушерка, знову ж безоплатно, оформила мені наряд саме в той пологовий будинок, про яке я мріяла, оскільки за розповідями моїх подруг він був тим, що мені було потрібно. Я ніколи про це не пошкодувала. Більше того, зараз всіма правдами і неправдами намагаюся зробити все можливе, щоб там народжувала моя сестра, якій вже належить пізнати таїнство появи людини на світ вже в середині липня.

Отже, в пологовому будинку мене прийняли мило і ніжно, як рідну. Я була визначена в гарну (поганих там не бачила) двомісну палату з телевізором, холодильником (на бокс з 2-х палат), місцевим телефоном, душем і санвузлом. Годували досить непогано для лікарняної їжі, принаймні, я з’їдала все не з-за голоду. Ставлення персоналу в основному було доброзичливим і дівчата, що лежали там — у відділенні патології, мене зрозуміють. Це було більше схоже на санаторій. Тим більше були дозволені прогулянки з 17 до 19 годин. Курорт для вагітних. Народжувала я зі стимуляцією на 40 тижні. Мені прокололи міхур і відразу ж почалися перейми. Зі мною постійно хтось був, або акушерка або лікар, або взагалі завідувач пологовим відділенням. Єдиний мінус — до мене приставили практикантів з медучилища. Але вони лише спостерігали і скрашували самотність. Коли на переймах — пологи були досить важкі — я орала як Мауглі, на мене ніхто не накричав, не наговорив гидот. Навпаки, лікар тримала мене за руку, протирала вологою ваткою губи і намагалася допомогти як рідна. У підсумку я успішно народила за 7,5 годин. На жаль, довелося робити епізіотомію, і я сама порвалася, але мене зашили під загальним наркозом. Дитину одразу поклали мені на живіт і приклали до грудей. Після пологів мене відвезли в чисту одномісну палату «Мати і дитя», де мені ніхто не набридав, і Тимошка ні на хвилину зі мною не розлучався. Нянечки були дуже милі та ласкаві. Навіть допомагали прийняти душ і приносили їжу в палату, коли йти зовсім несила через швів було. Взагалі, ставлення персоналу до мене — бесплатнице, було дуже гарним. Я дуже задоволена, що народжувала саме там. І чи варто платити за контрактом близько 600 доларів, коли і безкоштовно можна народити нічим не гірше? Краще ці гроші з користю витратити на дитину. Може, це мені пощастило і з пологовим будинком і взагалі, дай Бог всім так, але найголовніше, що бувають випадки, коли і за гроші ти не досягнеш того, на що розраховувала.

Лена (Штучка), [email protected]

Особистий досвід